Як прикордонна Тупичівська громада планує своє відновлення вже зараз, чому голос молоді став рушієм змін у культурному житті сіл та як неформальні зустрічі з мешканцями допомагають рятувати місцеву спадщину — розповідає голова громади Лариса Шовкова.
На Чернігівщині триває активна робота над Програмами комплексного відновлення (ПКВ). Для громад, що щодня стикаються з викликами війни, цей документ стає не просто стратегічним планом, а детальною дорожньою картою відбудови. Команда ГО «Агенція міських ініціатив» супроводжує цей процес, допомагаючи налагодити відкритий діалог між владою та мешканцями, щоб кожне рішення базувалося на реальних потребах людей. Наразі розробка документа для Тупичівської громади успішно завершена, і він опублікований на офіційному сайті громади для обговорення — кожен мешканець може внести свої пропозиції.
«Відновлення має починатися миттєво»
— Пані Ларисо, чому Програма комплексного відновлення (ПКВ) є настільки важливою для вашої громади саме зараз, коли війна ще триває?
— Програма комплексного відновлення для нас надзвичайно важлива. Ми чітко розуміємо: коли війна закінчиться, потрібно буде одразу братися до реального відновлення, а не лише починати розробку стратегічних документів.
Можливо, для декого створення ПКВ у нинішніх умовах здається нереалістичним чи неперспективним завданням. Проте ми усвідомлюємо, що час вносить свої корективи, і працювати потрібно вже сьогодні. Ми маємо діяти миттєво, а не витрачати ще рік на розробку паперів тоді, коли кожна хвилина буде на вагу золота.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Григорій Мельничук: Якісний план — це діалог, а не директива
— Програма охоплює безліч різних сфер. Який із блоків виявився найскладнішим у розробці та які ключові проєкти ви плануєте реалізувати?
— Найважче було працювати над економічним блоком, хоча, звісно, абсолютно всі напрямки є дуже об’ємними та важливими — це і безпека, і освіта, і всебічна робота з молоддю.
У наших планах є ціла низка конкретних інфраструктурних проєктів для покоління, що підростає. Зокрема, ми плануємо капітальний ремонт приміщення для підліткового клубу «Сучасник», модернізацію нашого ліцею та створення безпечних і комфортних умов для всебічного розвитку дітей. Адже діти — це наше майбутнє. Коли в громаді буде створено сучасний простір для життя та навчання, до нас охочіше їхатимуть внутрішньо переміщені особи, а місцеві мешканці не захочуть залишати рідні домівки.
«Голос громади: від запитів молоді до порятунку музеїв»
— Процес розробки ПКВ передбачав активне залучення мешканців. Що нового ви відкрили для себе під час зустрічей у населених пунктах громади?
— Ми організовували виїзні візити та зустрічі з мешканцями різних населених пунктів нашої громади. Завдяки цьому безпосередньому спілкуванню ми почули від людей речі, на які раніше, можливо, звертали менше уваги. Зокрема, наша молодь дуже просила облаштувати публічні місця для якісного відпочинку, неформального спілкування та розвитку. Ми почули цей запит і включили його до ПКВ.
Зараз люди мають величезну потребу в психологічному та емоційному розвантаженні. Саме тому вони так охоче збиралися на наші неформальні зустрічі. Дуже показовим у цьому плані став наш захід у форматі велопробігу селами громади.
Це було неймовірне поєднання спорту, спілкування та пізнання власного краю: ми разом крутили педалі, змагалися в спортивних активностях, а наприкінці відновлювали сили смаколиками та традиційною кашею з казана, звареною за особливим місцевим рецептом.
Але головне — саме під час цього велопробігу ми провели екскурсію музеєм «FATA MORGANA». Для багатьох це стало справжнім відкриттям, адже чимало місцевих жителів навіть не здогадувалися про його існування й ніколи там не бували.
У такій невимушеній атмосфері люди активно ділилися ідеями для Програми комплексного відновлення. Звучали дуже різні та щирі пропозиції: від оновлення дитячого садочка й побудови спортивних майданчиків, секцій чи фітнес-клубу до абсолютно унікальних ідей, як-от створення бані на колесах для самотніх пенсіонерів чи облаштування місць для сортування сміття.
Цей досвід підштовхнув нас до важливих висновків. Зараз ми серйозно думаємо над реконструкцією нашого музейного простору та вже започатковуємо співпрацю з іншими музеями області. У нас є діючий музей у селі Бурівка, а тепер ми хочемо створити ще й автентичну світлицю. Будемо збирати унікальні історичні пам’ятки безпосередньо з нашої території. Якщо не зробити цього зараз, то через 3–5 років збирати вже просто не буде чого. Спадщина буде втрачена.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Тетяна Романова: Сильні громади будуються через діалог з людьми
«Спільні виклики та результативне партнерство»
— Проєкт передбачає також обмін досвідом між різними територіями Чернігівщини, Житомирщини, Київщини. Чи корисним для вас був діалог з іншими громадами?
— Ємільчинська та Тетерівська громади Житомирщини, де ми побували в межах цього проєкту, за своєю структурою та масштабами подібні до нашої. Тому ділитися досвідом було надзвичайно цікаво. Ми мали змогу на власні очі побачити, які виклики стоять перед колегами та які рішення вони знаходять. Хоча вони розташовані дещо далі від кордону, ніж ми, виявилося, що наші проблеми часто є абсолютно тотожними.
Також команді сільської ради було цікаво відвідати місто Славутич Київської області та завітати до Менської громади Чернігівської області. Цей взаємообмін допоміг по-новому оцінити власні ресурси.
— Як вам працювалося у партнерстві з командою ГО «Агенція міських ініціатив» над створенням цього документа?
— Співпраця з АМІ була надзвичайно комфортною, спокійною та, найголовніше, результативною. Вони допомогли нам структурувати цей складний процес, почути кожного мешканця та перетворити їхні ідеї на чіткі цілі в Програмі комплексного відновлення.
Проєкт «Партнерство задля відновлення» впроваджується громадською організацією «Агенція міських ініціатив» у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародний фонд “Відродження” та Фонд Східна Європа за фінансування Уряду Норвегії (Norad) та Уряду Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.
