Упродовж п’ятого року повноважень діяльність депутатів Чернігівської міської ради залишається на стабільно середньому рівні. Відповідний моніторинг показує: попри формальне дотримання вимог законодавства, якість роботи, підзвітність і реальна взаємодія з громадою залишаються недостатніми. Моніторинг та оцінювання здійснила громадська організація «Агенція міських ініціатив» у партнерстві з Одеською обласною організацією ООО ВГО «Комітет виборців України» в межах всеукраїнської громадської кампанії «Атестація депутатів місцевих рад».
У 2025 році оцінювання проведено щодо 35 депутатів Чернігівської міської ради з 38. Робота окремих депутатів не підлягала оцінюванню у зв’язку з їх службою в ЗСУ. Це три депутати: Андрій Дериземля, Роман Старіков, Віталій Хрустицький.
Середній бал майже не змінився
У середньому діяльність депутатського корпусу оцінена у 2,6 бала з 5 можливих. Для порівняння, минулого року цей показник становив 2,3 бала. Така різниця є мінімальною і не свідчить про суттєві зміни в роботі ради.
Фактично можна говорити про стагнацію: за рік не відбулося ані помітного покращення, ані суттєвого погіршення. Водночас важливо, що і цього року жоден депутат не отримав найвищу оцінку – 5 балів, що вказує на відсутність прикладів по-справжньому ефективної роботи.
Натомість більшість оцінок зосереджена в діапазоні 2–3 балів. Це означає, що депутати загалом виконують свої обов’язки, але здебільшого на базовому або формальному рівні.
Лідери є, але їх небагато
Найвищий результат за сукупністю показників продемонструвала Марина Семененко, яка отримала 5 балів.
До групи депутатів із відносно високими результатами (4 бали) належать Юлія Дарницька, Владислав Кухар та Наталія Хольченкова.
Ці депутати відзначилися кращими показниками у сфері відкритості, комунікації з громадянами та частково підзвітності. Водночас навіть серед цієї групи результати не є системно високими: частина показників, зокрема якість звітування та повнота виконання вимог законодавства, залишаються недостатніми.
Значна частина депутатів отримала 3 бали, тобто перебуває на «середньому рівні» ефективності. Водночас понад половина складу ради має оцінку 2 бали, що свідчить про низький або формальний рівень діяльності без системного результату.
Таким чином, попри наявність окремих лідерів, депутатський корпус загалом характеризується домінуванням середнього та нижчого за середній рівнів ефективності.
Відвідування сесій: більшість присутні, але є й системні пропуски
Загалом депутати Чернігівської міської ради досить регулярно відвідують пленарні засідання. У досліджуваний період (листопад 2024 — грудень 2025 року) відбулося лише 5 сесій, і значна частина депутатів була на більшості з них.
Зокрема, 18 депутатів (близько 51%) відвідали понад 90% засідань, що відповідає найвищій оцінці. Ще 7 депутатів мають достатній рівень відвідуваності (70–89%) — серед них Віктор Бистров, Руслан Волок, Галина Леник, Лариса Лесун, В’ячеслав Летута, Ігор Мандровний та Артем Тарасенко.
Є і депутати із середнім рівнем участі: Віталій Голець, Інна Левченко та Дмитро Митрофанов відвідали половину засідань за рік.
Проте проблемною залишається група депутатів, які системно пропускають сесії.
Зокрема, 7 депутатів (близько 20%) мають низьку дисципліну відвідування:
– найнижчі показники (1 бал) — Юлія Лобачова, Олександр Луценко, Олена Стрілець;
– низький рівень (2 бали) — Наталія Рашина, Роман Резнік, Марія Родикова, Віктор Сехін.
Це означає, що ці депутати пропускають значну частину засідань, на яких ухвалюються ключові рішення для міста.
Комісії – слабке місце депутатів
Важливою частиною депутатської діляьності є участь у засіданнях постійних комісій ради. Саме на цих засіданнях готуються рішення, які потім виносяться на сесію. І тут ситуація значно гірша.
За офіційними даними:
- 15 депутатів відвідали 90–100% засідань комісій;
- 8 депутатів – 50–69%
Водночас:
- 2 депутати відвідали 30–49% засідань
- 1 депутатка – відвідала 10–29% комісій.
Крім того, є депутати, які не відвідали жодного засідання комісій:
– Павло Вовк
– Олена Стрілець
– Максим Черненок
– Олександр Шевчук
Це означає, що частина депутатів фактично усунулася від підготовки рішень.
Варто зауважити, що частина низьких або відсутніх показників пояснюється не лише індивідуальною поведінкою депутатів, а й організаційними факторами – різною інтенсивністю роботи комісій або їх фактичною бездіяльністю.
Втім, навіть з урахуванням цих обставин, загальна тенденція залишається незмінною: саме робота в комісіях є однією з найслабших сторін діяльності депутатського корпусу. Це означає, що значна частина депутатів фактично не залучена до процесу підготовки рішень, а отже – їхній вплив на зміст цих рішень є обмеженим.
Якщо сесії – це місце голосування, то постійні комісії – це місце, де рішення реально готуються. Саме тут депутати мають аналізувати питання, обговорювати їх і формувати позицію.
Формальна відкритість без реального змісту
Формально ситуація з відкритістю виглядає досить добре. Наприклад, усі депутати оприлюднили інформацію про графіки прийому громадян.
Однак детальніший аналіз показує іншу картину:
- лише 13 депутатів надали повну інформацію про прийом (адреса, час, контакти);
- 22 обранці – оприлюднили її частково;
- у 11 депутатів опубілкована інформація щодо проведення прийому є неактуальною.
Аналогічна ситуація і з біографічною інформацією: лише близько чверті депутатів оприлюднили її повністю.
Комунікація з громадою обмежена
Окремою проблемою є взаємодія депутатів із виборцями.
Зокрема:
- 31% депутатів фактично не проводять прийом громадян;
- лише 23% обранців активно використовують соціальні мережі.
У більшості випадків комунікація має нерегулярний або формальний характер.
Це означає, що значна частина жителів не має реального доступу до своїх депутатів, а можливості для зворотного зв’язку залишаються обмеженими.
Депутатські запити: інструмент використовують не всі
Депутатський запит – один із ключових інструментів, яким обранець може впливати на вирішення проблем громади. Через нього депутати звертаються до виконавчих органів, комунальних підприємств чи інших установ із вимогою розглянути певне питання.
За результатами моніторингу, більшість депутатів Чернігівської міської ради цим інструментом користуються. Зокрема, 30 із 35 депутатів хоча б раз подали депутатський запит.
Це один із небагатьох показників, який виглядає позитивно.
Водночас є депутати, які жодного разу не скористалися цим правом:
- Руслан Волок
- Віталій Гриць
- Катерина Демченко
- Ірина Должикова
- Олександр Ломако
Фактично це означає відсутність ініціативи у використанні одного з основних інструментів впливу депутата.
Підзвітність – найслабша ланка
Найбільш проблемним напрямом роботи депутатів Чернігівської міської ради залишається підзвітність перед виборцями.
За законом, кожен депутат має щонайменше раз на рік звітувати про свою діяльність. Це базовий механізм контролю з боку громади: люди повинні розуміти, що зробив їхній обранець. Однак результати моніторингу свідчать, що на практиці ця норма переважно не виконується.
За рік лише 8 депутатів оприлюднили будь-яку інформацію про звітування, це: Віктор Бережний, Юлія Дарницька, Владислав Кухар, Ігор Мандровний, Роман Резнік, Марина Семененко, Ірина Соломаха та Наталія Хольченкова.
Однак жоден із них не виконав усі вимоги до звітування.
Найбільш комплексний підхід продемонструвала Марина Семененко: вона провела публічне звітування, оприлюднила інформацію та поінформувала раду. Однак зміст звіту залишається поверхневим і без достатньої конкретики.
Юлія Дарницька та Наталія Хольченкова оприлюднили звіти та забезпечили їх змістовність, однак відсутні підтвердження проведення відкритих зустрічей із громадою.
Владислав Кухар також провів публічне звітування та оприлюднив інформацію, однак його звіт має загальний і недостатньо деталізований характер.
Інші депутати діяли фрагментарно:
- Роман Резнік – оприлюднив звіт, але без публічного звітування;
- Ігор Мандровний та Ірина Соломаха – обмежилися окремими повідомленнями про зустрічі без оприлюднення повноцінного звіту;
- депутат Віктор Бережний долучився до спільного звіту фракції «Європейська Солідарність», однак індивідуального звіту про депутатську діяльність не оприлюднив.
Загалом це означає, що навіть серед депутатів, які декларують звітування, переважає частковий і формальний підхід.
Що ж до решти депутатського корпусу – понад 75% взагалі не інформують виборців про свою діяльність:
- не публікують звітів;
- не проводять відкритих зустрічей;
- не розповідають про результати своєї роботи.
Звітування – це не формальність, а ключовий інструмент підзвітності. Саме він дає можливість громадянам оцінити діяльність депутата, поставити запитання та прийняти обґрунтоване рішення щодо підтримки в майбутньому. Його відсутність фактично позбавляє виборців можливості контролювати свого представника.
Як це бачать експерти
Експертне опитування підтверджує загальні висновки моніторингу.
Переважають:
- нейтральні оцінки;
- значна частка негативних оцінок;
- мінімальна кількість високих оцінок.
Лише двоє депутаток отримали максимальну оцінку від експертів, що ще раз підкреслює відсутність системно ефективної роботи, – Регіна Гусак та Юлія Дарницька.
Найнижчі оцінки від експертів отримали два депутати – Віктор Бистров та Павло Вовк.
У порівнянні з попереднім роком можна говорити не про покращення, а про перерозподіл оцінок у межах середнього рівня.
Зокрема:
- зросла частка “середніх” результатів;
- але не збільшилась кількість високих оцінок.
Тобто система стала більш рівною, але не більш ефективною.
Діяльність депутатів Чернігівської міської ради у п’ятий рік повноважень можна охарактеризувати як таку, що: відповідає базовим формальним вимогам, але не забезпечує високої якості роботи, не демонструє системного розвитку і має обмежений рівень взаємодії з громадою.
Ключовими проблемами залишаються:
- відсутність реальної підзвітності;
- слабка комунікація з виборцями
- формальний підхід до відкритості
- нерівномірна участь у роботі ради та її органів
У підсумку це означає, що депутатський корпус функціонує, але не використовує повною мірою свій потенціал як представницький орган громади.
Ознайомитися з повним текстом звіту можна за посиланням.
