І все ж таки ми, українці, дуже різні з американцями. Спільне у нас тільки те, що і ми, і вони — люди та маємо людські потреби. А ось відмінностей в умовах, способах життя та системах – дуже багато. У нас різний менталітет, різні уподобання, різна культура, різне світосприйняття, різна система виборча, законодавча, судова, різні смаки в їжі та різні погляди в цілому на життя.
Нещодавно я повернулася з Америки. У рамках програми “Відкритий Світ”, яку фінансує Конгрес США, мені та декільком колегам з різних куточків України пощастило потрапити до Вашингтону та познайомитись зі штатом Оклахома. Ми отримали, мабуть, унікальну можливість познайомитися з життям у США зсередини, їх підходами до вирішення різних проблем соціального значення. Ми вивчали, як побудована і як працює система місцевого самоврядування, як розвивається бізнес і за рахунок чого, як міста вирішують соціальні, екологічні та інші актуальні проблеми в містах та штатах, а також багато чого іншого. Кожен із нас жив в американській родині, тому це ще більше поглибило нас в американську культуру, традиції та життя…
Життя в Америці
Я жила в американській родині адвоката та фітнес-тренерки: Стіва та Саманти. Вони мають двох дітей: старша донька навчається в університеті в Нью-Йорку, а молодша – Інекей, тільки закінчує школу. Це надзвичайно гостинні, цікаві та комунікабельні люди. Проживши з ними, я зрозуміла одну важливу річ. В основному всі родини, котрі запрошують до себе іноземних делегатів, прагнуть спілкування і нових відкриттів від цього. Майже кожен вечір ми спілкувались на різні теми з американцями, починаючи від того, як пройшов день, закінчуючи історіями з особистого життя. І це надзвичайно круто.
Ми жили в місті Талса (штат Оклахома). Це невелике місто без багатоповерхівок з населенням 400 тис людей. Люди тут живуть переважно в двоповерхових будиночках однакового типу у всіх. Ззовні вони відрізняються тільки кольорами та фасадом. За весь час перебування в цьому місті я не помітила будинків в “стилі Пшонки”. Тобто бажання виділитись перед суспільством, купивши собі замок, тут явно відсутнє. Тут у людей інший етап розвитку, напевно. Теж саме й з авто.
Кілька цікавинок про американців.
— Американці пішки ходять мало, точніше майже не ходять пішки. Вони майже весь час пересуваються на авто. Навіть ту відстань, яку можна пройти за 2 хвилини — американець відпарковує машину і їде ці два метри на авто 🙂 Тому у родині кожен член сім’ї має, як мінімум, 1 авто. Водійські права американці отримують з 16 років. В школу дітей возять спеціальні автобуси school bus.
— Громадського транспорту немає переважно ніде в містах. А якщо є, то десь губиться постійно. Ну тут ми схожі дещо з американцями 🙂
Єдина відмінність між нами в цьому плані — вони не мають потреби в громадському транспорті, а ми поки маємо. Він може бути тільки у великих містах, хоча й там про нього мало, хто чув. Я перевіряла 🙂
До речі, велосипедів також дуже мало. Велодоріжок майже немає.
— В американському місті Талса (штат Оклахома) літр бензину коштує 0,7 доларів, а літр Coca-
Штат Оклахома у США є знаменитий видобутком природного газу, нафти та агрокультур. Тому тут, певно, що найдешевше паливо серед інших штатів.
— Американці геть не економні в порівнянні з європейцями. Причому у всьому. Але тут дуже чисто і затишно.
Я виросла в родині, де світло в кімнаті, в якій нікого немає, тут же вимикається. Тому мені було складно зрозуміти тих людей, в яких по всьому будинку і вдень, і вночі горить світло 🙂 Теж саме по їжі. В кафе-ресторанах дуже багато їжі просто викидається, бо люди не доїдають того, що самі ж взяли собі на тарілки. І якщо в Європі за це міг би бути штраф, то в Америці це звична справа.
І так, порції в Америці просто велетенські. А питання про надмірну вагу – дійсно на порядку денному. Проте зазначу, що спортивні клуби є досить дешевими, було би бажання. До речі, у великих містах люди більш підтягнуті, спортивні, постійно бігають. У менших містах з цим складніше. Наприклад, у Вашингтоні пробіжки у в графіку більшості мешканців, причому бігають вони за будь-якої погоди.
— Двокімнатна американська квартира для нас — майже палац.
І так, двокімнатна квартира по-американські — це 2 спальні, вітальня, столова, робочий кабінет, гостинна кімната, санвузен на кожному поверсі (навіть у кімнатах). До прикладу, квартира в 232 кв м коштує 200 тис. дол.
— Американці надзвичайно толерантні до всього живого, інтелігентні, ввічливі, гостинні і трудолюбиві. Рівень толерантності в Америці настільки високий, що навіть щури в центрі Вашингтону розгулюють собі спокійно 🙂 Якщо американець по дорозі побачив блукаючу собаку, тут же повідомляє у відповідну службу, яка допоможе знайти господарів тварини і врятує її.
І так, американці дуже трудолюбиві і багато працюють. В результаті мають гідний рівень життя. Безпритульних людей майже немає. А якщо десь і побачиш їх, то це їх свідоме рішення залишатись на вулиці. Адже у містах є спеціальні приюти для таких людей з гідними умовами життя. Країна свободи, що тут скажеш.
— Американці люблять комфорт у всьому. Тому продумано тут все так, щоб максимально могло полегшити вам життя.
Про місцеве самоврядування
Система управління містами в Америці зовсім інша, ніж в Україні. Всі поточні проблеми вирішує міський менеджер, також він займається розвитком міста. А от у мера функції більш представницькі та наглядові. Він обличчя міста, зустрічається з людьми, говорить слово та пильнує за порядком.
Якщо мер обирається, то менеджера міста призначає мер. Менеджер не має права займатися політикою. Суто менеджерські функції. Але така система діє не у всіх містах в США – десь більше 54% міст мають таку систему.
Більшість податків, які сплачують місцеві жителі та гості міста, залишаються в громаді. Кожен штат має свій місцевий податок, той що у нас ПДВ зветься. Їх встановлює також місцева влада. Тому вже на касі в будь-якому магазині до суми придбаних товарів додається сума місцевого податку.
Департаменти займаються порядком та розвитком міста. Все, як у нас. Тільки вони виконують свої функції добре. Мешканці повністю довіряють владі свої податки, адже самі беруть участь у розподілі грошей та на власні очі бачать, куди їх витрачають. Тому претензій щодо якості виконаних робіт чи наданих послуг у мешканців майже не виникає.
США – дуже децентралізована країна, тому навіть найаполітичніші люди тим чи іншим чином задіяні у житті міста. Влада на місцях займається чисто місцевими питаннями і не залежить від федерального уряду. Це також дає свої плюси.
Етична поведіка для посадовців
Що стосується місцевого рівня, то є практика існування таких організацій, членами якої є всі менеджери та мери міста штату — Міжнародна асоціація міських керуючих (ICMA). Ця організація як правило є дуже авторитетною і з великим стажем діяльності — створена в 1914 році. Всередині організації діє Етичний кодекс для всіх членів. За порушення правилЕтичного кодексу можуть навіть звільнити з посади чиновника. Наприклад, якщо менеджер якогось міста обідає із забудовником, це буде вважатися корупцією чи конфліктом інтересів. За словами представників цієї організації, таких випадків майже не буває.
Для розуміння, Кодекс етичної поведінки в цій організації був прийнятий в 1924 році щодо прозорості та корупційних ризиків.
Пандуси в Америці – не “для галочки”, а для людей!
Пандуси в Америці — це щось звичне і таке, про що навіть говорити не треба. Вони на кожному кроці. Не імітація “бурхливої діяльності”, як буває в Україні, не приварені абияк рейки, якими ні піднятися, ні з’їхати. В кожному туалеті є окрема кабінка для людей з інвалідністю. І ліфти на кожному кроці. І написи шрифтом Брайля (для сліпих) у всіх громадських місцях, на кожних дверях суду чи адміністративної будівлі.
Від інновації до підприємництва
В Америці дуже багато уваги приділяють розвитку бізнесу та стартапів, починаючи від державних структур, закінчуючи приватними компаніями. З представниками однієї з таких компаній ми мали зустріч.
I2E — корпорація, яка орієнтована на технологічний розвиток компаній в Оклахомі. Інвестиційний фонд цієї компанії налічує 60 млн дол.
Працюють зі стартапами, дослідниками та компаніями, щоб допомогти їм комерціалізувати свої технології, запускати та розвивати нові підприємства, а також отримувати необхідний капітал.
Надають такі послуги:
- допомагають з бізнес-планом;
- досліджують покупців чи отримувачів послуг;
- вибудовують стратегічні відносини;
- готують до презентації своєї ідеї бізнесу перед інвестором;
- надають консультації, як створити свою команду;
- надають інвестиції.
Фінансуються за рахунок штату та підприємців, влада для розвитку економічних показників території більш зацікавлена працювати з приватними корпораціями, які змогли заробити репутацію, аніж будувати нові відділи в структурі місцевого самоврядування.
Окрім цього, компанія організовує спеціальний табір для підприємств, де вони отримують необхідні знання та досвід, та комунікують один з одним.
Нація Черокі в США або фактично “держава в державі”
Розкажу ще про одне унікальне явище, яке мене вразило — корінні плем’я в Америці. Черокі – корінне плем’я індійців в Північній Америці. Ця нація має власне окреме самоврядування та конституцію. Вони тримають казино, гральний та готельний бізнес. Власне, це їм дозволяє мати безкоштовну гарну медицину для членів своєї нації, ну і, звісно, отримувати гарні прибутки.
Черокі – це найбільше плем’я США по кількості людей. Нація нараховує більше 300 тис людей в племені. Всього на території США більше 500 різних національностей серед корінного населення.
В казино вразило, яка велика кількість грає саме людей похилого віку. Вважається, що саме ця категорія населення мають більше грошей, ніж молоді і можуть собі дозволити подібні розваги. Це дуже цікаве спостереження і досвід.
…і наостанок
Отже, писати про те, як багато в них такого, що не укладається в наших головах, можна довго. Певна частина стереотипів щодо Америки у мене зруйнувалися, якісь підтвердились. І поклавши руку на сердце, багато в чому американцям я заздрю, чисто по-людськи. Не знаю, як скоро ми будемо так добре та цивілізовано на побутовому рівні жити, як американці. Але, я хочу вірити, що це станеться якнайшвидше. Але все ж таки це залежить, від кожного із нас.
Програма «Відкритий світ» є програмою Уряду США, що фінансується Конгресом США й адмініструється American Councils.
Автор висловлює вдячність ГО «Інститут політичної освіти», зокрема Олександру Солонтаю за можливість взяти участь у Програмі.
Автор: Тетяна Романова
